Ріпак ставить високі вимоги до бору



Ріпак ставить високі вимоги до бору


Причини низької урожайності можуть бути різними. З них: екстремальні погодні умови, такі як посуха раннього літа, яка частково призводить до вилягання, велика кількість шкідників восени, таких як ріпакова земляна і капустяна муха, а також далеко не завжди ефективне внесення добрив.

 

Дефіцит мікроелементів і наслідки

Визначити дефіцит елементів за візуальними симптомами важко. Залежно від місцевості, наявності поживних елементів у ґрунті, погоди і внесення добрив симптоми можуть виражатися по-різному. У випадку ріпаку дефіцит часто прихований і може бути перекритий симптомами фомозу (Phoma lingam). Перші ознаки можуть проявлятися у вигляді зміни зафарблення листка (бор, марганець, цинк) або його висвітлення (мідь, молібден).

 

У разі дефіциту бору посіви відстають у розвитку. Рослини здаються приплюснутими і ростуть повільно. Нові листочки з’являються вже деформованими зі скрученими краями. На старих листках з’являється червоно-фіолетове забарвлення. Кількість стручків на рослині і кількість насінин в стручку низьке. Тому з початком вегетації навесні і під час формування квіток і насіння необхідно забезпечити ріпак достатньою кількістю бору. Одночасно з білковим і енергетичним обміном бор сприяє заплідненню рослин. Також бор підтримує міцність тканин листка і стеблин і бере участь у регуляції водного балансу в рослині. У разі відсутності бору вже восени можуть спостерігатися пустоти в серцевині кореня.

 

Марганець важливий для фотосинтезу і вуглеводного обміну в ріпаку. Він сприяє розвитку кореня, утворенню квіток і стручків, а також закладенню насіння в стручках. Дефіцит марганцю призводить до відставання в рості, меншої кількості закладених стручків і нижчому вмісту жиру і олії в насінні.

 

Scan_20170216_112259Типовими симптомами дефіциту молібдену є хлоротичні зміни листка, які за великої нестачі можуть призвести до некрозів на пагонах і обмежити закладення насіння. Молібден необхідний також для різних обмінних функцій і використання азоту в рослині.

 

Цинк і мідь доповнюють один одного в різних процесах обміну речовин і ферментних реакціях. Вони важливі для життєздатності, стійкості до вилягання і утворення насіння. Дефіцит цих речовин призводить до утворення меншої кількості стручків і насіння в них. Окрім того, знижується вміст крохмалю й інших вуглеводів, необхідних ріпаку для утворення олії і жиру.

 

Схема внесення добрив залежно від місцевості і погодних умов

Зі зростанням рівня врожайності і підвищеними у зв’язку з цим витратами добрив N, P, K зростає також потреба в мікроелементах. Оптимізувати внесення добрив під окремі ділянки можна на основі результатів дослідження ґрунту. Підприємства з інтенсивним вирощуванням ріпаку повинні обов’язково розширити стандартний аналіз ґрунтів ще й на мікроелементи.

 

Для вирощування ріпаку важливе оптимальне забезпечення ґрунту, перш за все, бором, але також марганцем і молібденом. Навіть якщо вибагливість ріпаку до цинку і міді відносно низька, однак їх внесення також необхідне і дуже сильно залежить від місцевості. Так, на легких ґрунтах з високим вмістом органіки часто відсутня мідь. Дефіцит бору зустрічається переважно на легких і середніх делювіальних ґрунтах (центр і північ Німеччини). Низький вміст гумусу і вапнування посилюють нестачу бору. В кращих місцевостях високий рівень рН і затяжна посуха знижують доступність бору з ґрунту. Як і у випадку з бором затяжна посуха може обмежувати доступність для рослин також марганцю, цинку і міді. За зростання рівня рН рухливість бору, марганцю, цинку і міді знижуються, тоді як доступність молібдену зростає. На кислому ґрунті молібден подібно до фосфату зв’язується з оксидом заліза і алюмінієм.

 

Scan_20170216_112008_001Ріпак утворює стрижневий корінь з розгалуженими додатковими коренями вже восени і здатен добре засвоювати необхідні мікроелементи з ґрунтових добрив попри посушливість ґрунту. З початком росту пагонів навесні корінь проникає в глибші шари ґрунту і здатен використовувати воду з нижніх шарів для поглинання поживних елементів.  За умови, якщо нема ущільнень ґрунту і запас мікроелементів був закладений максимально своєчасно перед або разом з посівом. У цілому, мікроелементи у вигляді ґрунтових добрив (таких як Typ Excello) можна змішувати з основними добривами під час внесення восени або у разі необхідності – з першим чи другим внесенням азоту навесні. Внесення NPK навесні з додаванням мікроелементів може позитивно вплинути на врожайність і вміст олії. Слабке розгалуження коренів ріпаку свідчить швидше про більш глибоке підплужне внесення добрив, аніж про поверхневе внесення в зоні закладання насіння. Глибше закладання запасу добрив сприяє мобілізації поживних елементів. Загалом, внесення елементів в зону кореня сприяє активності їх поглинання.

 

Scan_20170216_112008У посуху поглинання через листок і транспортування бору через транспіраційний потік вкрай обмежені. Перерозподіл бору зі старіших листків не відбувається, через що частини рослин, які щойно з’явилися, дуже швидко страждають від нестачі бору.

Залежність від погодних умов і нерухливість бору або також міді і цинку в рослині – це факт. Однак цьому можна протидіяти за допомогою різних стратегічних заходів. Внесення добрив у ґрунт або позакореневе підживлення не повинні виключати одне одного, а навпаки органічно доповнювати. На першому місці має бути внесення добрив у ґрунт, щоб забезпечити достатню кількість елементів у ній, тоді як листкове підживлення справляється з тимчасовим дефіцитом елементів живлення.

 

З точки зору технології і застосування мікроелементів варто враховувати наступне:

  • під час аналізу ґрунтів перевіряти вміст мікроелементів разом з показником рН;
  • залежно від вмісту поживних елементів, місцевості і погодних умов використовувати ґрунтове і/або листкове підживлення;
  • вносити добрива в ґрунт для підвищення їхньої кількості і сприянню збільшенню урожайності;
  • додавати мікроелементи до основних добрив за підплужного внесення добрив/ заробляння добрив на глибину;
  • листкове підживлення (за можливості також візуальний аналіз листка) залежно від урожайності, виносу і стресу від погодних умов;
  • за листкового підживлення використовувати хелатні форми добрив. Вони підвищують засвоєння і рухливість;
  • застосовувати на ранніх стадіях росту, за достатньої вегетативної маси і послідовно;
  • за листкового підживлення багаторазове обприскування в невеликих дозах ефективніше, ніж високе дозування;
  • обережніше зі змішуванням ЗЗР і листкових добрив, листкові добрива завжди додавати наприкінці;
  • обприскувати в ранкові та вечірні години, це покращує засвоєння і дію.

 

У стресових ситуаціях допоможе листкове підживлення

Більша кількість площ під ріпаком добре витримали низькі температури у січні. Але там, де не було снігу, морози пошкодили рослини.

 

З початком вегетації і подальшим ростом посівів необхідне внесення мікроелементів у вигляді листкових підживлень. Враховуючи фізичну переносність, хімічну реакцію і економічну доцільність варто розглядати загальне внесення з інсектицидами в березні/квітні. На першому місці серед забезпечення мікроелементами стоїть бор.

 

Загалом на ріпаку рекомендують до чотирьох внесень. Вже перше внесення бору восени покращує розвиток і зимостійкість. Також знижується вплив пошкоджень морозом, покращуючи тим самим опірність фомозу.

 

Друге внесення повинно здійснюватися своєчасно навесні, коли відновилась листкова маса і подальше внесення – під час росту пагонів. Оскільки найвищу потребу в борі ріпак має на момент цвітіння, обприскування рослин борними добривами особливо рекомендується під час розвитку бруньок.

 

У разі чотириразового внесення невеликих доз від 100 до 150 г бору на 1 га достатньо і вони високоефективні. За дворазового внесення (восени і перед цвітінням) дози повинні становити від 200 до 300 г бору на 1 га, щоб забезпечити потребу рослин.

 

У разі обприскування в момент росту пагона і перед цвітіням разом з бором варто внести також марганець і молібден. Для цього добре підходять продукти з високим вмістом бору, марганцю і достатнім – молібдену, або бакові суміші двох листкових добрив, які доповнюють один одного (таблиця 1). Можна застосовувати моно- або комплексні добрива, такі як Фоліцин-Бета рідкий, Нутрібор або EPSO Microtop. Завдяки високому вмісту сірки 20% Фоліцин-Бета рідкий – це ідеальне листкове добриво для ріпаку. На ріпаку з високим рівнем врожайності особливе значення має достатнє забезпечення сіркою. Крім того, сірка покращує доступність азоту для рослин і ранньою весною в невеликих дозах здатна стимулювати ріст.

Tabelle1Ukr.

Багаторічні досліди доводять, що у місцевості з недостатнім забезпеченням бору шляхом дворазового листкового підживлення бором досягають середнього збільшення врожайності від 5 до 10%. Без цих внесень спостерігається опадіння листків, утворення тріщин на стеблі і «приплюснутий» ріст. Схоже, як і у випадку з бором, ріпак реагує на внесення марганцю закладенням більшої кількості стручків і вищим вмістом олії в насінні. Таким чином, завдяки внесенню марганцю були отримані надзвичайно високі врожаї на легких бідних на гумус ґрунтах.

 

Навіть якщо аналіз ґрунтів показує їх клас на рівні С і Е і добрива в ґрунт не вносили, листкове підживлення необхідне. Причинами цього в першу чергу є високий рівень рН і посуха, у випадку яких засвоєння бору і марганцю обмежені.

 

Слід враховувати, що як моно-, так і комплексні добрива містять різну кількість поживних елементів. У будь-якому разі необхідно дотримуватися рекомендацій виробника.

 

Внесення добрив в ґрунт гарантує доступність мікроелементів у ньому

Змішування мікроелементів з ґрунтовими добривами можливо за всіх типів внесення в ґрунт. Основою для цілеспрямованого внесення ґрунтових добрив повинен слугувати аналіз ґрунту на вміст поживних речовин і важливих мікроелементів.

 

Оцінку здійснюють за трьома класами: А (висока потреба в добривах), С (низька потреба в добривах), Е (внесення добрив за виносом). Оптимальний вміст поживних речовин в ґрунті перебуває у класі С (таблиця 2). Місцевість, надходження мікроелементів з ґрунту, яке важко оцінити, погодні умови і рівень врожайності в кінцевому підсумку визначають подальші заходи і норми внесення мікроелементів. Думка, нав’язана старими підручниками про те, що в класі Е вносити мікроелементи в ґрунт нема необхідності, більше не актуальна. Навпаки, відомий вплив мікроелементів на високу врожайність і знижена їх доступність за несприятливих погодних умов також і на ґрунтах класу Е свідчить на користь внесення добрив в ґрунт або по листку.

Tabelle2Ukr.

Щорічні відносно низькі норми внесення мікроелементів в ґрунт довели свою ефективність особливо на півночі Німеччини. Рекомендовані ґрунтові мікродобрива Typ Excello. Дуже позитивно оцінюють внесення NPK разом з ґрунтовими мікродобривами «Excello-Raps spezial» (HaGe Nordland, www.hagekiel.de). Професійні рекомендації і детальний посібник є в інтернеті. Продукт виведений на ринок і обсяг його застосування постійно зростає. Перевагами використання поряд з невисокою вартістю є перш за все просте застосування, високе поглинання рослинами з грунту, кращий ріст кореня і покращення стійкості стебла протягом всього росту.

 

Якщо за результатами аналізу ґрунтів у них виявляють низький вміст міді або цинку та інших важливих елементів, вибирати препарати краще залежно від конкретної місцевості. У лінійці продуктів Excello також є збалансовані комплексні суміші (таблиця 3).

 

Tabelle3Ukr

У ґрунтових мікродобривах Typ Excello мікроелементи перебувають у вигляді металічних домішок. Подібні з’єднання в ґрунті піддаються корозії і дуже повільно вивільняють іони мікроелементів. Їх дія не залежить від рівня рН. Навіть бор, який в цілому швидко вимивається, особливо на легких грунтах, може зберігатися в ґрунті довгий час і поступово вивільнятися.

Scan_20170216_112427

 

Висновок

Рекомендації щодо норм внесення мікроелементів повинні орієнтуватися на тип ґрунтів і вміст в них поживних елементів та рівень врожайності ріпаку.

 

Для оптимального забезпечення ріпаку рекомендується до основних або азотних добрив домішувати ґрунтові мікродобрива. Тут варто згадати мікродобрива, створені спеціально під потреби ріпаку – Excello-Raps.

 

Внесення сумішів добрив навіть в невеликих кількостях (30-50 кг/га) забезпечують високу врожайність.

 

Тому внесення ґрунтових добрив для забезпечення мікроелементами і стосовно зниження витрат на технологічні проходи дуже ефективне. Високі дози крім того гарантують пролонговану дію в межах сівозміни.

 

Листкове підживлення може принести користь для усунення стагнацій росту і порушеного забезпечення мікроелементами. Застосування на ріпаку за достатньо утвореної вегетативної маси восени і кілька разів навесні до початку цвітіння є можливим і може доповнити ґрунтові добрива.

 

Док. Рудольф Хаберланд «Ріпак ставить високі вимоги до бору», німецький журнал Raps № 02, 2016 р.